Психологічна готовність до шкільного навчання – це певний стан психічного розвитку особистості дитини у перехідний період від дошкілля до шкільного віку, який зумовлює формування в неї здатності брати участь у шкільному навчанні. У дитини дошкільного віку не може бути сформованих «шкільних» якостей у чистому вигляді, оскільки вони, як і будь-які інші, складаються в ході тієї діяльності, для якої вони є необхідними.
Психологічна готовність полягає не в тому, що у дитини виявляються сформованими саме «шкільні» якості, а в тому, що вона оволодіває до наступного їх засвоєння.
Настання готовності не завжди чітко визначається хронологічним критерієм. Повна психологічна готовність до навчання в школі може сформуватися і задовго до, і набагато пізніше після фактичного відвідування школи, і включає в себе такі критерії:
Інтелектуальна зрілість для віку 6 – 7 років це, відповідно, розумовий розвиток, достатній багаж знань та словниковий запас, вміння діяти за інструкцією, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, логічно мислити, запам’ятовувати, а також розвиток тонких рухів руки і їх координації.
Емоційно-вольова зрілість – це уміння керувати власними емоційними імпульсами, вольовими зусиллями і тривало виконувати монотонну роботу, тобто розвиток довільної поведінки.Емоційний компонент готовності виявляється в тому, що дитина іде до школи із задоволенням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов’язані з самою навчальною діяльністю та її першими результатами.
Мотиваційна зрілість відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Вона дуже важлива, бо від неї залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо.
Особистісна зрілість. До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка. Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини однолітками, вчителем, стимулює або затримує просування школяра в навчальній діяльності. На підставі самооцінки складається і рівень домагань, який, на погляд дитини, їй під силу.
Соціальна зрілість – це потреба у спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, прийняття в собі “ролі учня”, соціальна позиція школяра, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя.
Крім цього, не слід забувати про фізичну готовність дитини до школи. Фізично слабка дитина, дитина, яка часто хворіє, має певні хронічні захворювання, буде мати проблеми і під час навчання. Ослаблена після хвороби дитина буде швидше втомлюватися, їй важко зосередитися, тому вона буде «пропускати» щось із матеріалу, який дає вчитель і вже коли вона безпосередньо знаходиться на уроці, їй важко виконувати домашні завдання, де потрібно довго займатися однією і тією ж справою.
Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.
Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.
Отже, готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктних ситуаціях.
