Для того щоб почуватися захищеною, дитина потребує тісного зв’язку з батьками. Але їй також важливо знати, що між ними встановлені теплі, дружні стосунки. Коли вони сваряться й виявляють домашнє насильство у ставленні один до одного в присутності дитини, вона не почувається в безпеці. Це завжди призводить до серйозних проблем у її розвитку.
Занепокоєння та страх
Коли дитина бачить прояви домашнього насильства з боку батька або матері, вона стає вразливою, втрачає почуття захищеності. Вона не впевнена, що батьки зможуть її захистити, подбати про неї, тому що бачить їх ставлення один до одного. У результаті навколишній світ здається дитині загрозливим і небезпечним. Вона відчуває занепокоєння, впадає в депресію. Це призводить до зниження самооцінки й появи страхів, які будуть переслідувати її в дорослому житті. Виявляючи насильство, батьки не приділяють уваги дитині, хоча це їй украй необхідно. Тому в моменти, коли малюк буде потребувати допомоги, він навряд чи звернеться до батьків.
Провина й сором
Багато дітей не розуміють, чому батьки сваряться, і думають, що це відбувається з їхньої вини. Наприклад, якщо малюк погано поводився протягом дня, не прибрав у кімнаті або не з’їв за обідом усе, що було в тарілці, а ввечері між батьками відбулася сварка, він може почати звинувачувати себе. Батьківські сварки викликають у нього почуття провини, сорому або злості на самого себе. У нього розвивається невпевненість у собі. У майбутньому така дитина з труднощами зможе постояти за себе, тому що підсвідомо вона завжди почувається винною.
Емоційні проблеми
Діти переймають моделі поведінки в батьків, спостерігаючи за ними й беручи з них приклад. Це стосується і способів вирішення конфліктів. Дитина може навчитися вирішувати проблеми за допомогою істерик, бійок або суперечок, тому що саме так чинять її батьки. Стаючи свідком домашнього насильства й відчуваючи від цього стрес, вона може зробити висновок, що проявляти емоції небезпечно, що вони призводять до конфліктів з близькими людьми. Через це дитина починає пригнічувати свої емоції, стає замкнутою, емоційно стриманою, уникає контактів з тими, хто її оточує.
Проблеми з довірою
Батьки, які часто сваряться, дають зрозуміти дитині, що близькість може приносити страждання. Хоча в інших випадках дитина бачить, що батьки люблять один одного, картини сімейних сварок засмучують її. У результаті вона може втратити довіру до людей зі свого оточення, почати уникати близьких стосунків, щоб не завдати собі болю. Дитина виростає з переконанням, що близькі стосунки завжди призводять до сварок і насильства. Вона також може вступати у взаємини, але розривати їх, коли вони стають близькими.
Про важливість здорового спілкування
Як стверджують психологи, дитині завдають шкоди не розбіжності між батьками, а те, як вони вирішують ці розбіжності в присутності дитини. Батьки, які вміють контролювати свої емоції, спокійно обговорюють проблеми, не вдаючись до насильства, дають дитині приклад здорових взаємин. Якщо ви з чоловіком не можете впоратися з емоціями, а ваші розбіжності завжди закінчуються сварками чи й бійками, зверніться до сімейного психолога. Він допоможе знайти більш здорові способи спілкуватися один з одним і вирішувати конфлікти.
Вони хочуть радувати дорослих
Для дитини віку дитячого садочка батьки є центром всесвіту, багато дошкільнят від усієї душі бажають догодити дорослим. Також дітям важливо знати правила, і вони часто керуються ними з усією відповідальністю. А схвалення батьків і вихователів служить їм засобом внутрішнього комфорту й самоповаги.
Порада: чітко сформулюйте правила й розкажіть дитині, як би ви хотіли, щоб вона діяла в тій чи іншій ситуації. Не дивуйтесь, якщо з виконанням озвучених правил у вашого малюка виникнуть проблеми, важливо, щоб ви допомогли йому прийняти свої невдачі.
Вони прагнуть незалежності
Дошкільнята починають усвідомлювати своє дорослішання, незважаючи на те, що повністю покладаються на керівництво батьків. Вони з нетерпінням чекають вражаючих змін, нових навичок і більш зрілої поведінки, хочуть зробити щось важливе для себе.
Порада: будьте вибагливими в наданні разових можливостей, дозвольте дитині бути самостійною. Будьте терплячими у випадку, якщо ваш малюк витратить багато часу на прийняття рішень чи його рішення будуть виглядати нелогічними.
Вони порушують правила й навіть не знають, чому
Так, діти цього віку потребують правил і бажають ними керуватись, але час від часу все ж порушують їх. При цьому рідко коли можуть пояснити, чому так відбувається. Іноді їм просто потрібно підтвердити для себе, що правило існує. В інших ситуаціях вони щиро намагаються дотримуватися правил до кінця, але у них це погано виходить.
Порада: при встановленні правил будьте непохитними й послідовними. Якщо ви вважаєте, що дитина порушила правило випадково, не карайте її. Якщо ж вона діє точно згідно із правилами, не приймайте це як належне – похваліть її.
Вони кажуть неправду й перекладають провину на інших
Дошкільники часто вдаються до брехні і звинувачують у своїх власних гріхах інших людей. Вони просто не розуміють, наскільки дорослій людині легко розпізнати їх нещирість. Діти ще не здатні – без страху, довірливо, упевнено, з допомогою мовних навичок – визнати свою провину.
Порада: як не дивно це прозвучить, але на даному етапі життя вашої дитини вам не треба бути затятим противником неправди. Майте на увазі, що дитина найчастіше бреше, тому що боїться розчарувати дорослого. Тому вам треба навчити її визнавати свою провину.
У них бувають ірраціональні страхи
Незважаючи на те що в цьому віці багато дітей уже позбулися своїх побоювань, для тих малюків, які відвідують дитячий садок, характерні загальні страхи – страх темряви, собак, падіння. А у деяких виникає й новий – «страх поганих людей». Діти цієї вікової групи можуть також боятися заблукати, боятись батьків, бояться ніколи не повернутись додому або залишитись у садку (що їх звідти не заберуть).
Порада: не відкидайте страхи вашої дитини як ірраціональні або неважливі й, тим більше, ніколи не сваріть свого малюка за його страхи й побоювання.
Вони бентежаться
Діти цього віку досить багато чого знають про те, що правильно й неправильно, і дуже ніяковіють, коли виявляється, що їхні дії зовсім не відповідають правильній моделі поведінки. Це може стосуватись найпростіших завдань, таких, як покласти рюкзак на потрібне місце або правильно використовувати столове приладдя.
Порада: допоможіть дитині уникнути вчинків, які її бентежитимуть. Будьте активними, відповідаючи на її запитання про те, як діяти в дитячому садку й поза ним. Підіть настільки далеко, що організуйте вдома тематичні рольові ігри, щоб дитина, добре підготувавшись, пішла в садок (а потім і у школу) більш упевненою та з комфортом у душі.
У них бувають фізичні реакції на емоції, нервозність і стрес
Дошкільнята старшого віку, які не бажають іти у школу, можуть відчути нудоту і блювання. Коли вони нервують або засмучені, то кусають свої нігті, сопуть, смокчуть великий палець або ж у них з’являється нежить.
Порада: не панікуйте. Для дітей нормально мати проблеми з адаптацією до нового й важливого періоду в житті. Чим фіксуватись на конкретних нервових звичках, краще спробуйте зосередитись на тому, щоб допомогти дитині знайти комфорт та інтерес до школи.
