“Суспільство — це величезний дім, споруджений з маленьких цеглинок — сімей. Міцні цеглинки — міцний дім, крихкі цеглинки — це небезпечне для суспільства явище. А крихкість ця полягає найчастіше в безвідповідальності. Якщо у вас немає дітей — ви просто людина. Якщо ж у вас є діти, ви тричі, чотири, тисячу разів людина… Даючи життя новій людській істоті, ви немовби вписуєте своє ім’я в літопис свого народу, тому що продовження роду людського — це і є жива історія народу.” В.Сухомлинський
З давніх давен сім’я є необхідною умовою людського існування. А необхідною умовою розвитку сім’ї є дитина.
Роль сім’ї в суспільстві незрівнянна за своєю силою з будь-якими іншими соціальними інститутами, адже саме в сім’ї формується і розвивається особистість дитини, відбувається засвоєння нею соціальних ролей, необхідних для щасливого життєвого шляху в суспільстві.
Сім’я є першим мікросвітом, в якому дитина виховується, формується, розвивається, набуває соціальних умінь. Головні вихователі дитини — це її батьки.
Виховання дитини в сім’ї — складний соціально-педагогічний процес, який у разі дотримання певних умов може бути таким, що приносить радість і насолоду всім його учасникам. Він вміщує в себе вплив усієї атмосфери і мікроклімату сім’ї на формування особистості дитини.
Можливість виховного впливу на дитину закладена в самій природі ставлення батьків до дітей, сутність якого полягає в розумінні опіки, наданні свободи, усвідомленні відповідальності, активному спілкуванні старших з молодшими.
Батько і мати виявляють піклування, ніжність до своєї дитини, формують позитивне мислення, вчать усвідомлювати цінність життя та самоцінність, вчать підтримувати і розвивати в собі високу самооцінку, впевненість у власній неповторності і індивідуальності.
Існують різні за характером вимоги батьків і особливості взаємин батьків і дітей. Вимоги батьків реалізуються в їх свідомій виховній діяльності з допомогою визначеного стилю життя, переконання. Власний приклад батьків — важливий засіб впливу на виховання дитини. Його виховне значення базується на притаманній дитячому віку здатності до наслідування.
Передача дитині того соціального досвіду, який мають її батьки та діди, ознайомлення та залучення до культури тієї країни, де вона народилася і живе, наслідування її моральних норм, традицій — пряма функція батьків.
Батьки повинні передавати дітям лише позитивний соціальний досвід, свідомо змінюючи власне світосприйняття: перед дитиною відкривається позитивна картина світу — мамина посмішка, синє небо, яскраве сонце, і тільки від того, як буде діяти та інтерпретувати події і явища дорослий, у дитини формуватиметься уявлення про світ: безпечний і милосердний чи жорстокий і агресивний. Що ви оберете для своєї дитини?
Мама і тато мають дивитися на себе ніби з боку, очима дитини, щоб стати якомога кращими і створити позитивну модель світу, яку буде наслідувати дитина і проектувати у своєму житті.
